Рекомендації класним керівникам щодо профілактики посттравматичних стресових розладів у дітей
- Доцільно знати та використовувати в розмові з дітьми на тему ситуації в країні виважені, емоційно-нейтральні слова та вирази. До таких слів та виразів належать ті, які не є оціночними, не несуть погрози і не навіюють страх, а просто констатують сам факт подій.
- Щоб раптом не спровокувати конфлікт потрібно враховувати, що діти в класі можуть мати різні погляди до того, що відбувається, бо вони мають сім’ї і на їх світобачення впливають позиції членів сім ї.
- Доцільно заздалегідь обміркувати, як саме ті чи інші ситуації запитання, завдання можуть вплинути на дітей, чиї батьки або родичі брали участь чи постраждали, або навіть загинули внаслідок конфліктних подій.
- Недоцільно ігнорувати дитячі зауваження або конфлікти, пов’язані з втратою близької людини.
- Краще демонструвати дітям розуміння та повагу до почуттів інших людей, вчити дітей тому, що кожна людина має невід’ємну внутрішню цінність.
- Виявляти дітей, які потребують соціально-педагогічної та/або психологічної допомоги.
- Активізувати роботу з формування навичок безпечної поведінки задля попередження випадків насильства, зокрема гендерного насильства.
- Проводьте з учнями соціально-психологічні тренінги, з метою зниження ступеня агресивності, формування толерантності, попередження випадків насильства.
- Сприяйте проведенню психологічної та соціально-педагогічної роботи з дітьми із сімей, члени яких загинули.
- Сприяйте адаптації дітей-переселенців у нових умовах.
Порекомендуйте дітям, батькам, коллегам Національну дитячу «гарячу лінію» для отримання інформаційних, психологічних, правових консультацій за номером 0800500225 (з стаціонарного телефону), 772 ( з мобільного Київстар Лайф).
Рекомендації батькам щодо профілактики посттравматичних стресових розладів у дітей
Особливо вразливою групою під час конфліктів стають діти. Саме підтримка, яку надають дитині протягом і після неприємних або травматичних подій батьки, родичі та дорослі друзі сім’ї, є вирішальним чинником у подоланні негативних наслідків травматичного стресу. Прислухаючись до того, що відбувається, батьки можуть знайти шляхи допомоги дитині впоратися зі своїми почуттями. Якщо батьки можуть бути разом з дітьми, дітям набагато легше. Дорослі, які можуть говорити з дітьми про події і сприймати їх почуття, допомагають дітям пережити травматичний стрес з меншими втратами.
Поради батькам щодо профілактики стресових ситуацій у дітей:
- організуйте можливість дитині для «розрядки» напруги – заняття спортом, танцями, рухливі ігри;
- користуйтеся можливістю зайвий раз обійняти, погладити дитину, потримати її за руку, зробити масаж або покласти руку на плече. Позитивні тілесні контакти дуже корисні для зняття напруги;
- поговоріть з дитиною про ті почуття, які вона пережила або відчуває. Ви можете сказати, що багато людей відчували тривогу, страх, гнів, безпорадність. І що ці почуття – нормальні людські реакції на складні ситуації;
- будь-яка, навіть маленька дитина, потребує пояснення того, що відбувається. Для неї важливо знати, чому батьки тривожаться,сердяться, горюють. Що відбувається в сім’ї, в місті. Постарайтеся пояснити це коротко (4–5 фраз) і спокійно;
- щодо почуття страху, то важливо запевняти дитину в тому, що боятися – це природно. Що сміливі люди – також бояться. Проте їм вдається впоратися із власним страхом. І що дитина також смілива, сильна і обов’язково впорається;
- підтримуйте надію на краще;
- якщо реакція дитини, на вашу думку, є надмірними або незрозумілими вам, якщо симптоми повторюються без особливих змін, якщо ви турбуєтесь, – зверніться за консультацією до психотерапевта.
Поради з адаптації дітей до нових умов
Процес звикання до нових умов життя, нового оточення, до нових вимог і порядку розуміється як адаптація. Найкращим профілактичним засобом збереження психічного здоров’я в період адаптації до нових умов є уважне ставлення батьків до дитини, ро- зуміння ними її внутрішнього світу, проблем, переживань. Відомо, що не існує готових рецептів та моделей виховання, які можна просто взяти і без змін «прикласти» до своєї дитини.
Але незважаючи на це, для полегшення процесу адаптації дитини до нових умов все ж можна дати певні рекомендації:
- Основними помічниками дорослих у складних ситуаціях є терпіння, увага, розуміння.
- Дозвольте дитині бути самою собою, зі своїми недоліками, слабкостями та достоїнствами. Приймайте її такою, якою вона є. Спирайтесь на сильні сторони дитини.
- Внутрішній світ дитини ще нестабільний, тому батькам не слід залишати своїх дітей без уваги і нагляду. Дитина дуже вразлива і легко піддається впливам як позитивним, так і негативним.
- Задля виховного впливу використовуйте частіше ласку та заохочення, ніж покарання та осудження.
- Не соромтеся демонструвати дитині свою любов, дайте їй зрозуміти, що будете її любити за будь-яких обставин.
- Діти потребують більше фізичних контактів, обіймів.
- Переконайтеся, що ваші діти мають достатньо часу для відпочинку і сну.
- Намагайтеся дотримуватися розпорядку дня (або відновити його), зокрема щодо вживання їжі, відвідування школи (дитячого садка), виконання повсякденних справ тощо.
- Якщо ваша дитина відвідує навчальний заклад і Вас щось турбує в поведінці дитини, якомога швидше зустріньтеся і обговоріть це з педагогом ( класним керівником, вчителем), практичним психологом навчального закладу.
- Якщо в родині відбулися події, що вплинули на психологічний стан дитини, повідомте про це педагогічного працівника ( класного керівника, практичного психолога, соціального педагога) навчального закладу. Саме такі події часто пояснюють раптові зміни в поведінці дітей.
- Цікавтеся шкільними справами, обговорюйте складні ситуації, разом шукайте вихід із конфліктів.
- Допоможіть дитині запам’ятати імена нових дітей, учителів, запропонуйте описати їх, виділити якісь особливі риси.
- У батьках діти хочуть бачити друзів і порадників, а не диктаторів. Успіх породжує успіх і посилює впевненість у своїх силах як у дитини, так і в батьків.
Пам’ятайте: дитина – це дзеркало життя батьків. Як у краплинці води відображається сонце, так і в дітях відображається вся організація життя сім’ї.
Щоб перевірити, наскільки сімейне виховання сприяє адаптації та гармонійному розвитку дитини, скористайтеся методикою «Внутрішній світ». Для цього запропонуйте дитині самостійно заповнити частину 1 поданої далі анкети. Батькам запропонуйте ж заповніть частину 2. Разом з батьками проаналізуйте відповіді, знайдіть слабкі, «порожні» місця сімейного виховання і запропонуйте батькам найближчим часом виправити становище.